В некотором царстве Нижегородском государстве, жил был кот, да не простой а почти породистый, весь серый, только белый треугольничек на груди выдавал его принадлежность к простым кошачьим мира сего.
И был у кота того хозяин который и нашел его полгода назад.
Как то под новый год, пошел хозяин что нибудь заработать что бы себя и кота прокормить, долго ли коротко ли он работал, а только хозяева у которых он трудился сказали ему, что их котенок болел недавно, думали что помрет, специального врача вызывали кошачьего, полечил полечил врач того котенка да и вылечил его.
Хозяин работу работает, а сам думает, хорошо что мой кот не болеет, и к местному кошачьему не притрагивается, хоть и любит животных, что бы своего не заразить.
Закончил хозяин работу работать, расплатились с ним , купил он коту рыбки да и себе покушать, кот у него довольный ,хруны поет шерсть так и блестит.
А на другой день, занедужил кот, и кушать не кушает и хруны не поет, понял хозяин что вирус от того котенка как то к себе принес, сам того не желая.
С каждым часом коту становилось все хуже, хозяин и накормить кота пытался и молился за кота, но кот не выздоравливал.
Узнал хозяин телефон того врача что вылечил котенка, если одного вылечил то вылечит и моего подумал он.
Пришел молодой доктор сделал укол коту, какой то микстуры залил и выписал того же, теперь хозяин сам стал лечить кота по указанию доктора.
На третий день уколов у кота пошли конвульсии, толи больно ему было толи от лекарства, врач сказал уколы не делать.
Хозяин сильно переживал за кота,и не только то плохо было что кот умирает, а еще то удручало его, что именно он принес болезнь своему питомцу.
Хозяин отодвинул кресло от окна подальше, поставил почти у своей кровати, и положил в него кота, кот не лег, а сел на задние лапы и начал потихоньку раскачиваться вперед и назад, хозяин видел что животному очень плохо, уколы которые хоть как то могли помочь нельзя было делать из за конвульсий, микстура не помогала каждый час приносил страдание животному.
Хозяин взмолился, Господи если есть воля Твоя чтобы кот остался жив исцели его пожалуйста, если хочешь забрать забери только сделай пожалуйста так чтобы кот не мучился.
Наступила ночь хозяин забылся в тревожном сне думая увидит ли завтра своего любимца, ночь прошла, а утром пришел к хозяину кот, и говорит: -есть давай.
Выздоровел кот за одну ночь без лекарства можно сказать и снова начал хорошо кушать.
И жили кот с хозяином потом долго и счастливо и славили Господа за чудесное выздоровление.
Содом опять сгорит!!! Поклоняющиеся изделиям попадут на суд Божий.
Прочитано 7430 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
